Приказ №1649

Про затвердження Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів

 

Зміст документу

Про затвердження Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів. 1

1. Загальні положення. 2

2. Діяльність, пов’язана з виробництвом побутових піротехнічних виробів. 6

3. Вимоги до імпортних побутових піротехнічних виробів. 7

4. Перевезення побутових піротехнічних виробів територією України. 7

5. Вимоги до вантажно-розвантажувальних робіт. 7

8. Застосування побутових піротехнічних виробів. 14

9. Утилізація побутових піротехнічних виробів. 15

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

                        23.12.2003  N 1649

 

                                      Зареєстровано в Міністерстві

                                      юстиції України

                                      1 березня 2004 р.

                                      за N 263/8862

 

Про затвердження Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів

З метою врегулювання в Україні організації виробництва, транспортування, зберігання, продажу, дотримання заходів безпеки під час використання та утилізації побутових піротехнічних виробів НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Тимчасові правила обігу в Україні побутових піротехнічних виробів (далі — Тимчасові правила), що додаються.

2. Пункти 7.1, 7.11 та 7.12 Тимчасових правил набувають чинності через місяць від дня державної реєстрації.

3. НАВСУ (Кондратьєв Я.Ю.) у місячний термін організувати підготовку спеціалістів з питань продажу побутових піротехнічних виробів.

4. НДІСТ (Лоторєв В.О.) МВС України організувати розповсюдження в системі МВС України Тимчасових правил після їх державної реєстрації.

5. Начальникам ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях та м. Севастополі організувати вивчення Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів особовим складом органів внутрішніх справ та організувати контроль за їх виконанням.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра генерал-полковника міліції Коляду П.В. та генерал-майора міліції Присяжнюка А.Й.

Наказ і додаток надіслати за належністю.

Міністр

генерал-лейтенант міліції М.В.Білоконь

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО

                                      Наказ МВС України

                                      23.12.2003  N 1649

 

                                      Зареєстровано в Міністерстві

                                      юстиції України

                                      1 березня 2004 р.

                                      за N 263/8862

 

 

                        ТИМЧАСОВІ ПРАВИЛА

обігу в Україні побутових піротехнічних виробів

1. Загальні положення 

1.1. Тимчасові правила обігу в Україні побутових піротехнічних виробів (далі — Тимчасові правила) регулюють порядок обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, призначених для розваг (проведення феєрверків). Правила визначають основні вимоги щодо організації виробництва, транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання, продажу, безпеки поводження та утилізації побутових піротехнічних виробів.

Вимоги Тимчасових правил обов’язкові для виконання всіма суб’єктами господарювання на території України незалежно від форм власності, діяльність яких пов’язана з розробленням, виробництвом, транспортуванням, зберіганням, продажем та утилізацією побутових піротехнічних виробів, а також споживачами (покупцями) при зберіганні та застосуванні побутових піротехнічних виробів.

Дія Тимчасових правил не поширюється на піротехнічні вироби технічного та спеціального призначення.

1.2. Працівники суб’єкта господарювання повинні знати та виконувати Тимчасові правила, ДСТУ 4105-2002 та інші нормативно-правові акти, які регулюють обіг в Україні побутових піротехнічних виробів.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств з наявністю піротехнічних виробів покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб. Обов’язки керівників, а також посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки і організаційні заходи із забезпечення пожежної безпеки повинні розроблятися та здійснюватись згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні.

1.3. У цих Тимчасових правилах наведені нормативні посилання на такі документи:

1.3.1. Європейська Угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) (додатки А та В), прийнята 30 вересня 1957 року під егідою Європейської економічної комісії ООН (із змінами і доповненнями).

1.3.2. Закон України “Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)”.

1.3.3. Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів”.

1.3.4. Закон України “Про захист прав споживачів”.

1.3.5. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”.

1.3.6. Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631.

1.3.7. Порядок видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 року N 150.

1.3.8. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 108 (із змінами та доповненнями).

1.3.9. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306.

1.3.10. Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року N 956.

1.3.11. Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року N 956.

1.3.12. Порядок декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року N 956.

1.3.13. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 червня 1995 року N 400, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 липня 1995 року за N 219/755 (із змінами та доповненнями).

1.3.14. Правила технічного утримування установок пожежної автоматики, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2000 року N 507, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 вересня 2000 року за N 662/4883.

1.3.15. Положення про порядок узгодження з органами державного пожежного нагляду проектних рішень, на які не встановлені норми і правила, та обґрунтованих відхилень від обов’язкових вимог нормативних документів, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 березня 1998 року N 182, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за N 392/2832.

1.3.16. Перелік однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 листопада 1997 року N 779, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 1997 року за N 567/2371.

1.3.17. Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року N 368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за N 1148/8469.

1.3.18. Перелік посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затверджений наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року N 368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за N 1148/8469.

1.3.19. Єдині правила безпеки при вибухових роботах, затверджені 25 березня 1992 року Держгіртехнаглядом України (із змінами та доповненнями).

1.3.20. Правила будови електроустановок, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 червня 2001 року N 272.

1.3.21. Типове положення про навчання з питань охорони праці, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 лютого 1999 року N 27, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 квітня 1999 року за N 248/3541.

1.3.22. Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року N 255, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за N 541/5732.

1.3.23. Перелік посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці, затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 11 жовтня 1993 року N 94, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 1993 року за N 154.

1.3.24. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року N 241, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за N 194.

1.3.25. Правила продажу непродовольчих товарів, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року N 294, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 червня 1996 року за N 298/1323 (із змінами та доповненнями).

1.3.26. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету стандартизації метрології та сертифікації України від 30 серпня 2002 року N 498, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2002 року за N 782/7070.

1.3.27. ДБН А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Основні положення.

1.3.28. ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва.

1.3.29. ДБН В.2.5-13-98 Пожежна автоматика будинків і споруд.

1.3.30. ДБН 360-92* Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

1.3.31. СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация зданий.

1.3.32. СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения.

1.3.33. СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование.

1.3.34. СНиП II-89-80 Генеральные планы промышленных предприятий.

1.3.35. РД 34.21.122-87 Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений.

1.3.36. ДСТУ 4105-2002 Вироби піротехнічні побутові. Загальні вимоги безпеки, затверджено та надано чинності наказом Держстандарту України від 12 червня 2002 року N 356. Чинний від 1 вересня 2002 року.

1.3.37. ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу, оформлення, узгодження, позначення та реєстрації технічних умов, затверджено наказом Держстандарту України від 29 липня 1993 року N 116 (із змінами та доповненнями). Чинний від 1 жовтня 1993 року.

1.3.38. ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Классификация и маркировка, затверджено та введено в дію постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 19 серпня 1988 року N 2957 (із змінами та доповненнями). Чинний від 1 січня 1990 року.

1.3.39. ГОСТ 17527-86 Упаковка. Термины и определения, затверджено та введено в дію постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 23 жовтня 1986 року N 3197. Чинний від 1 січня 1988 року.

1.3.40. ГОСТ 2.102-68 ЕСКД. Виды и комплектность конструкторских документов, затверджено Комітетом стандартів, мір та вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР у грудні 1967 року (із змінами та доповненнями). Чинний від 1 січня 1971 року.

1.4. Терміни та визначення

1.4.1. Піротехнічний виріб — пристрій, який призначено для створювання необхідного ефекту (світового, іскрового, димового, звукового, змішуваного) за допомогою горіння (вибуху) піротехнічного складу.

1.4.2. Піротехнічний виріб побутового призначення — у Тимчасових правилах термін вживається як піротехнічні вироби, призначені для розваг (проведення феєрверків), що їх вільно продають населенню та поводження з якими не потребує спеціальних знань та навичок, а використання з дотриманням вимог інструкції із застосування, яка додається до піротехнічного виробу або наноситься на його споживчому пакуванні, забезпечує за межами небезпечних зон безпеку здоров’я та життя людей, не призводить до пошкодження майна і нанесення шкоди навколишньому середовищу та належать до І класу небезпечних вантажів (1.4G та 1.4S) згідно з ГОСТ 19433-88 та ДОПНВ (номер ООН — 0336 та 0337).

1.4.3. Піротехнічний виріб технічного та спеціального призначення — вироби, користування якими потребує спеціальних знань та навичок, відповідної атестації виконавців (користувачів) і (або) забезпечення відповідних умов технічного оснащення та належать до I класу небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433-88.

1.4.4. Піротехнічний склад — суміш компонентів, яка призначена для спорядження піротехнічних виробів з метою одержання різноманітних зовнішніх ефектів (світлових, теплових, звукових та реактивних) унаслідок самопідтримувальної екзотермічної хімічної реакції, яка протікає без детонації.

1.4.5. Небезпечний чинник піротехнічного виробу — специфічний ефект, що його утворює піротехнічний виріб або піротехнічний елемент і який за певних умов здатний загрожувати здоров’ю людей та завдавати шкоди майну і навколишньому середовищу.

1.4.6. Небезпечна зона піротехнічного виробу — частина простору, що оточує працюючий піротехнічний виріб, усередині якого хоча б один небезпечний чинник досягає небезпечного рівня.

1.4.7. Споживче пакування — пакування згідно з ГОСТ 17527-86, призначене для передавання піротехнічного виробу споживачеві.

1.4.8. Група сумісності “G" — піротехнічні речовини; вироби, які містять піротехнічні вироби; вироби, які містять як вибухові речовини, так і освітлювальні, запалювальні, сльозоточиві або димоутворювальні речовини (за винятком виробів, що активуються водою, та виробів, що містять білий фосфор, фосфіди, легкозапалювальні рідини та гелі) і класифікуються за класами небезпечності як 1.1G, 1.2G, 1.3G та 1.4G (згідно з ГОСТ 19433-88 та ДОПНВ.

1.4.9. Група сумісності “S" — речовини або вироби, упаковані або сконструйовані таким чином, що при випадковому спрацюванні будь-який небезпечний прояв обмежено самим пакуванням, а якщо тара порушена полум’ям, то ефект вибуху або розкидання обмежений, що не заважає проведенню аварійних засобів або гасіння пожежі в безпосередній близькості до пакування, і які класифікуються за класами небезпечності як 1.4S (згідно з ГОСТ 19433-88 та ДОПНВ.

1.4.10. Підклас небезпеки “1.4" — до підкласу 1.4 належать вибухові та піротехнічні речовини та вироби, що являють собою незначну небезпеку вибуху під час транспортування тільки у випадку запалення або ініціювання. Дія вибуху обмежується пакуванням. Зовнішнє джерело ініціювання не повинно викликати миттєвого вибуху вмісту пакування (згідно з ГОСТ 19433-88 та ДОПНВ.

1.5. Класифікація піротехнічних виробів

1.5.1. За призначенням, умовами застосування та ступенем потенційної небезпеки піротехнічні вироби поділяють на дві групи: вироби піротехнічні побутові, до яких згідно з ДСТУ 4105-2002 належать вироби I, II і III класів небезпеки, користування якими не вимагає спеціальних знань і навичок, а використання їх з дотриманням вимог наданої інструкції із застосування забезпечує за межами небезпечних зон безпеку здоров’я та життя людей, не призводить до пошкодження майна і нанесення шкоди навколишньому середовищу. Параметри небезпечних зон піротехнічного виробу викладені в ДСТУ 4105-2002;

вироби піротехнічні технічного та спеціального призначення, користування якими потребує спеціальних знань і навичок, відповідної атестації виконавців (користувачів) і (або) забезпечення відповідних умов технічного оснащення (у Тимчасових правилах не розглядаються).

Вільному продажу населенню підлягають піротехнічні вироби тільки I, II та III класу.

1.5.2. За типом створюваного ефекту побутові піротехнічні вироби поділяються на типи відповідно додатка до цих Тимчасових правил.

2. Діяльність, пов’язана з виробництвом побутових піротехнічних виробів 

2.1. Розроблення нормативної документації на побутові піротехнічні вироби має відповідати вимогам ДСТУ 4105-2002, ДСТУ 1.3-93 та ГОСТ 2.102-68.

2.2. Виробництво побутових піротехнічних виробів

2.2.1. Виробництво побутових піротехнічних виробів на підприємствах усіх форм власності здійснюється при наявності дозволів на початок роботи, виданих органом Державного комітету України з нагляду за охороною праці (згідно Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами та органом Державного пожежного нагляду (згідно Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, і за наявності повного обсягу технічної документації, визначеного нормативними актами, чинними на території України.

2.2.2. Для забезпечення безпеки робіт, пов’язаних із виробництвом побутових піротехнічних виробів, слід керуватися діючими стандартами, нормативними актами з питань пожежної безпеки, охорони праці, санітарними нормами та іншими нормативними документами, що регламентують вимоги безпеки.

Усі працівники, безпосередньо пов’язані з виробництвом побутових піротехнічних виробів, повинні допускатися до робіт тільки після проходження спеціального навчання, інструктажу та перевірки знань з питань пожежної безпеки (відповідно до вимог Переліку посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації та Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України), охорони праці (Типового положення про навчання з питань охорони праці та Переліку посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці і забезпечення безпеки робіт у порядку, установленому чинними нормативними актами.

Усі роботи з виробництва побутових піротехнічних виробів мають проводитись відповідно до нормативних документів (ДСТУ, ТУ тощо) на атестованому та справному обладнанні і відповідати вимогам інструкції на безпечне проведення відповідних видів робіт.

2.2.3. Підприємство з виробництва побутових піротехнічних виробів має знаходитись у зоні обслуговування пожежного депо. Радіус зони обслуговування пожежного депо слід приймати за СНиП ІІ-89-80.

2.2.4. Відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, побутові піротехнічні вироби підлягають обов’язковій сертифікації на відповідність до вимог безпеки ДСТУ 4105-2002.

3. Вимоги до імпортних побутових піротехнічних виробів 

3.1. Побутові піротехнічні вироби, ввезені на територію України для реалізації в торговельній мережі населенню, підлягають обов’язковій сертифікації на відповідність вимогам безпеки згідно з ДСТУ 4105-2002.

3.2. Побутові піротехнічні вироби, які не пройшли сертифікаційні випробування, для використання на території України заборонені.

3.3. Суб’єкти господарювання можуть ввозити з-за кордону побутові піротехнічні вироби згідно з чинним законодавством та реалізовувати їх в Україні на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

4. Перевезення побутових піротехнічних виробів територією України 

4.1. Перевезення побутових піротехнічних виробів територією України має здійснюватись відповідно до вимог Закону України “Про перевезення небезпечних вантажів”, Правил перевезення небезпечних вантажів на відповідному виді транспорту (залізничному, морському, річковому, авіаційному) та автомобільним транспортом згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) та Правил дорожнього руху.

4.2. Приватні особи мають право перевозити побутові піротехнічні вироби на технічно справному автотранспорті, якщо ці вироби упаковані для роздрібної торгівлі та призначені для їх особистого використання в побуті, на дозвіллі або у спорті, у кількості до 50 кг виробів класу 1.4G та виробів класу 1.4S.

4.3. Забороняється перевезення побутових піротехнічних виробів II та III класів небезпеки громадським транспортом.

4.4. Під час проведення робіт з вантажами, які містять побутові піротехнічні вироби, забороняється використання відкритого вогню, а також куріння.

5. Вимоги до вантажно-розвантажувальних робіт 

5.1. Вантажно-розвантажувальні роботи мають здійснюватися відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, нормативних документів з охорони праці та вимог ДОПНВ.

5.2. Гранично припустимі маси підняття і перенесення побутових піротехнічних виробів встановлюються інструкціями за видами виробів. В усіх випадках гранична маса для перенесення в заводському пакуванні встановлюється для чоловіків — 25 кг, а для жінок — згідно з Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей жінками.

5.3. Для керівництва вантажно-розвантажувальними роботами призначається відповідальна посадова особа, що пройшла перевірку знань Тимчасових правил та інших нормативних документів, що забезпечують безпеку їх проведення.

5.4. До місця розвантаження і навантаження допускається тільки одна машина, її під’їзд до будинку сховища здійснюється на відстані не ближче 5 м. Усі інші машини, завантажені піротехнічними виробами, під час проведення таких робіт мають перебувати на відстані не ближче ніж 100 м від сховища.

5.5. Місця розвантаження і навантаження пакувань з побутовими піротехнічними виробами мають бути обладнані спеціальними пристосуваннями, що забезпечують безпечні умови роботи, первинними засобами пожежогасіння (не менше двох порошкових вогнегасників з масою заряду не менше 5 кг), стаціонарним або тимчасовим освітленням.

5.6. Перед початком вантажно-розвантажувальних робіт необхідно забезпечити проходи шириною не менше 1,5 м. У зимовий час проходи для розвантаження і навантаження, а також містки та трапи для запобігання ковзання мають бути посипані піском.

5.7. Використовувані вантажно-розвантажувальні механізми мають бути в справному стані. При застосуванні підйомно-навантажувальних засобів не допускається дія електричних і механічних іскор на вантаж, що транспортується. Має бути виключена взаємодія виробів, що транспортуються, з мастильними матеріалами і робочими рідинами гідросистем.

6. Зберігання побутових піротехнічних виробів

6.1. Загальні вимоги до зберігання побутових піротехнічних виробів

6.1.1. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки складів, утримання території, будинків та приміщень складів і торговельних закладів, евакуаційних виходів, інженерного обладнання слід здійснювати згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні.

6.1.2. При зберіганні побутових піротехнічних виробів мають бути забезпечені облік і можливість перевірки наявності продукції. Організація зберігання побутових піротехнічних виробів має виключати їх втрату, а умови зберігання — псування. Відповідальність за порядок приймання, стану зберігання, обліку та видачі побутових піротехнічних виробів, у тому числі на складах, вантажнорозвантажувальних майданчиках, у торговельних підприємствах несуть особи, призначені керівником організації.

6.1.3. При розміщенні побутових піротехнічних виробів на складах необхідно враховувати їх сумісність відповідно до вимог пожежної безпеки та безпеки при вибухових роботах (додаток 4 Правил пожежної безпеки в Україні та Єдині правила безпеки при вибухових роботах).

6.1.4. У кожному сховищі на видному місці мають бути зазначені норми завантаження складів, вивішені інструкції з правил безпечного зберігання виробів, ведення робіт на складах та пож